Нетримання може бути викликано різноманітними факторами
Серед них слід відмітити наступні:
зміна розташування матки
навантаження на м'язи тазу (вагітність, пологи, надмірна повнота)
гіпертрофія передміхурової залози (у чоловіків)
менопауза (у жінок)
травми спинного мозку
розсіяний склероз
хронічні запори
запалення сечового міхура
застосування диуретичних лікарських засобів та вплив лікарських засобів іншого типу
сечокам’яна хвороба
пухлини урогенітальної системи
гострі запалення сечовивідних шляхів
психічні розлади та хвороби
психічні порушення, що викликають небажання чи боязнь сечовипускання
старіння
хвороба Паркінсона
хвороба Альцгеймера
вродженні вади чи дефекти
негативні наслідки хірургічних операцій
інсульт
В випадку виявлення нетримання сечі рекомендується негайно пройти консультацію у лікаря-уролога. Під час візиту потрібно проінформувати про перенесенні хвороби, хірургічні втручання, описати, як проходили пологи чи страждаєте Ви якими-небудь супутніми захворюваннями. Крім того, слід детально описати всі епізоди неконтрольованого виділення сечі, з чим вони були пов’язані, чи виникали в стані спокою чи при фізичному навантаженні, супроводжувались нестерпними позивами чи ні. Після ознайомлення з симптомами захворювання лікар може направити вас на спеціальне обстеження та поставить діагноз.
Лікар, в першу чергу, проведе фізіологічне обстеження (урологічне чи гінекологічне), буде проведено аналіз сечі. Можливо, будуть також проведені додаткові обстеження і тести, які дозволять обрати оптимальний метод лікування. Нижче представлена таблиця, в якій вказані види досліджень, що допомагають поставити точний діагноз стану пацієнта.
| ВИД ОБСТЕЖЕННЯ | МЕТА ОБСТЕЖЕННЯ |
| Аналіз крові | Дозволяє оцінити кількість хімічних субстанцій, що визначають, наприклад, функцію нирок. |
| Аналіз сечі | Визначає в сечі наявність бактерій, еритроцитів, лейкоцитів, а також відносну густину та реакцію. |
| Ультразвукова діагностика | Обстеження структури нирок, сечового міхура та інших органів черевної порожнини. |
| Цистоскопія | Обстеження, при якому в порожнину сечового міхура через сечовивідний канал вводиться спеціальний оптичний прибор - цистоскоп*. |
| *Під час Обстеження вводиться легкий анестизуючий препарат у вигляді гелю. | |
| Вимірювання кількості залишкового об'єму сечі після опорожнення | Дозволяє визначити кількість сечі в сечовому міхурі після сечовипускання. Проводиться за допомогою катетеризації або ультразвукової діагностики. |
| Дослідження напруженням (так звана „кашльова проба") | Визначає, чи з'являється неконтрольоване сечовипускання при напруженні (при кашлі). Допомагає в постановці діагнозу стресового нетримання. |
| Уродинамічні дослідження (урофлоуметрія и цистометрія) | Дослідження, що вивчають характеристики акту сечовипускання - швидкість струменя при сечовипускання, час сечовипускання, об'єм сечі, що виділяється тощо, Дослідження тонусу та скорочувальної здатності м'язової стінки сечового міхура. |
| Урографія | Рентгенологічне дослідження нирок та сечових шляхів після внутрівенного введення рентгеноконтрастної рідини з метою отримання даних про анатомічну будову та функціональний стан органів сечової системи. |